узяти

(взя́ти), візьму́, ві́зьмеш; мин. ч. узя́в, -ла́, -ло́; наказ. сп. візьми́; док.

1) перех. Ухопити рукою (руками) або яким-небудь знаряддям.

2) перех. Здобути, дістати. || Купити, придбати. || Прийняти, одержати або привласнити собі у володіння, для користування.

3) перех. Захопити, зайняти якусь територію, стратегічний об'єкт, населений пункт і т. ін.; завоювати. || кого. Перемогти, захопити в бою.

4) перех. Позичити в когось.

5) перех. Стягнути з кого-небудь (податки, гроші за товар тощо). || Одержати плату за роботу. || Загарбати, привласнити.

6) перех. Йдучи, їдучи куди-небудь, захопити когось або щось з собою, для себе. || Забрати когось звідки-небудь, від чого-небудь. Узяти за дитину.

7) перех. Прийняти, найняти, поставити на роботу.

8) перех. Схопити, силою затримати кого-небудь; заарештувати. Узяти під арешт.

9) перех. Женитися. Узяти за дружину.

10) перех. Подолати якусь ділянку шляху, перешкоду і т. ін., впоратися з тим, що вимагає певних фізичних зусиль. || Долаючи труднощі, виявляючи вміння, підготовленість, домогтися певного результату (в змаганні тощо).

11) неперех., розм. Змінити напрям руху, відхилитися від попереднього напряму; повернути.

12) неперех., чим. Мати перевагу в чомусь.

13) перех., перен. Охопити кого-небудь, опанувати кимсь (про певні почуття, душевні хитання, слабості і т. ін.).

14) неперех. Уживається при дієсловах у значенні початку виконання дії. || Уживається зі спол. та й наступним дієсл. для вираження раптової або несподіваної дії.

15) перех., діал. Одягти, взути.

16) перех., рідко. Прийняти за кого-, що-небудь.

17) перех. Впіймати, виловити (рибу).

18) перех., розм., рідко. Те саме, що запросити I.

19) в інфін. і наказ. сп., перех. Уживається для вирізнення, називання в розповіді кого-, чого-небудь як прикладу, як такого, хто (що) вартий (варте) розгляду, уваги.